Банкрутство


Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992р. банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.


Регулюється провадження у справах про банкрутство:
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон “Про банкрутство”), Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.


Відповідно до Закону “Про банкрутство” щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
- ліквідація банкрута.

Банкрутство – може бути зручним юридичним механізмом, який дозволяє вирішити безліч питань на користь клієнта. Грамотне використання профільного законодавства може захистити інтереси як боржника, так і кредитора.

У кожній стадії провадження у справі про банкрутство є, як мінімум, одна сторона, яка абсолютно чітко уявляє, чого прагне досягти в процесі банкрутства. Для того, щоб впевнено почуватися у питаннях, пов’язаних з банкрутством, необхідно обов’язково звертатися до фахівця.


Підтримка професіонала у даному разі, буде корисною і доцільною, незалежно від того, з якої сторони особа приймає участь у справі про банкрутство.

Арбітражний керуючий, Філатов Владислав Арнольдович володіє значним досвідом участі в процедурі банкрутства на всіх стадіях процесу, в справах про банкрутство юридичних осіб будь-якої форми власності і фізичних осіб-підприємців.


Один із варіантів використання банкрутства – процес, який контролюється і ініціюється самим боржником. За рахунок процедур банкрутства підприємство може відстрочити виконання своїх зобов’язань перед кокурсними кредиторами на тривалий період без негативних для підприємства наслідків. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає введення мораторію на задоволення вимог кокурсних кредиторів з моменту порушення справи про банкрутство. Перебуваючи у стадії порушеної справи про банкрутство, боржник не виконує зобов’язання перед конкурсними кредиторами, тим самим, роками не виконуючи свої зобов’язання абсолютно на законних підставах.

Ще один напрямок використання банкрутства на користь боржника – можливість ліквідації підприємства, врегульованої вже, зокрема, спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»”.
На відміну від загальної процедури ліквідації, врегульованої Цивільним, Господарським кодексом України і іншими законами, при ліквідації підприємства у процедурах банкрутства, зокрема, не вимагається від боржника в обов’язковому порядку проведення позапланової виїзної перевірки платника податків органом державної податкової служби.
При цьому, при банкрутстві, ліквідує підприємство не ліквідаційна комісія підприємства, а призначений господарським судом фахівець (арбітражний керуючий), який, на правах керівника (органу управління, директора) здійснює всі дії з ліквідації боржника в порядку, передбаченому Законом, під наглядом господарського суду.
Крім того, ліквідацію у процедурі банкрутства, не рідко, можна завершити значно швидше, ніж ліквідацію в загальному порядку.

Крім того, у разі донарахування податків, зборів або інших обов’язкових платежів, штрафних санкцій, як результат проведення перевірки податковою інспекцією і відсутності грошових коштів або майна у підприємства, яке ліквідується для їх оплати, законом передбачений обов’язок !! у ліквідаційної комісії підприємства звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такого підприємства.

На сьогоднішній день, не менш поширена схема примусового відчуження активів ліквідного підприємства через процедуру банкрутства. Як правило, для цього досить порушити справу про банкрутство і затвердити план санації підприємства. Санацією передбачена можливість передачі майна боржника третім особам на умовах, що встановлюються кредиторами.

Ще один варіант використання справи про банкрутство – порушення справи про банкрутство для поглинання боржника. Під виглядом прагнення «стягнути свої гроші», ініціюючий кредитор, діє на користь структури, яка прагне отримати контроль над підприємством-боржником. Така схема заснована на певному обмеженні прав керівництва та власників підприємства-боржника з моменту відкриття провадження по справі про банкрутство. Річ у тому, що в разі застосування процедури банкрутства, оперативний контроль над боржником передається арбітражному керуючому, що призначається господарським судом за поданням комітету кредиторів. Той, хто намагається захопити підприємство, за наявності більшості голосів в комітеті кредиторів, призначає арбітражного керуючого, який виконує вимоги комітету кредиторів, тим самим отримується негласний контроль над підприємством, його майном і фінансовими ресурсами.

Навіть в ході звичайної справи про банкротство, коли кредитор просто намагається повернути свої гроші, може виникнути безліч питань, що вимагають спеціальних знань і навиків та досвіду. Значну кількість справ про банкрутство порушується за ініціативою місцевих податкових інспекцій, або відділень Пенсійного фонду, які діють в рамках затверджених в головних офісах нормативів.
При цьому працівники даних органів на місцях не завжди розуміють необхідність або зацікавлені у відновленні платоспроможності боржника, повному або частковому задоволенні їх вимог або вимог інших кредиторів.

Якщо боржник являє собою хоч який небудь майновий або фінансовий інтерес, його банкрутством можуть скористатися недобросовісні підприємці, які віртуозно застосовуючи норми законодавства про банкрутство, використовують їх в корисливих цілях. Протистояти їм можна тільки з фахівцем, який володіє високою кваліфікацією і відповідним досвідом роботи.

Ефективність реалізації положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» залежить від кваліфікації арбітражного керуючого, якого, без перебільшення, можна назвати ключовою фігурою процедури банкрутства.