Арбітражний керуючий Філатов Владислав

Провадження у справах про банкрутство регулюється:
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» (Закон “Про банкрутство”), Господарським процесуальним кодексом України та
іншими законодавчими актами України.

Відповідно до Закону “Про банкрутство” щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
- ліквідація банкрута.

Банкрутство – дуже зручний юридичний механізм, який дозволяє вирішити безліч питань на користь клієнта. Грамотне використання профільного законодавства може захистити інтереси як боржника, так і кредитора.

У кожній стадії провадження у справі про банкрутство є, як мінімум, одна сторона, яка абсолютно чітко уявляє, чого прагне досягти в процесі банкрутства. Для того, щоб впевнено почуватися у питаннях, пов’язаних з банкрутством, необхідно обов’язково звертатися до фахівця.


Підтримка професіонала у даному разі, буде корисною і доцільною, незалежно від того, з якої сторони особа приймає участь у справі про банкрутство.

Арбітражний керуючий, Філатов Владислав Арнольдович володіє значним досвідом участі в процедурі банкрутства на обох сторонах процесу.

Один з варіантів використання банкрутства – процес, який контролюється і ініціюється самим боржником. За рахунок процедури банкрутства підприємство може відстрочити виконання своїх зобов’язань перед кредиторами на тривалий період без негативних для підприємства наслідків. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» передбачає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з моменту початку провадження у справі про банкрутство. Постійно перебуваючи у стадії банкрутства, боржник не погашає заборгованість перед своїми кредиторами, тим самим, роками не виконуючи свої зобов’язання абсолютно на законних підставах.

Ще один напрямок використання банкрутства на користь боржника – можливість спрощеної ліквідації підприємства, врегульованої вже, зокрема спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»”.
На відміну від загальної процедури ліквідації, врегульованої Цивільним, Господарським кодексом України і іншими законами, при ліквідації підприємства через процедуру банкрутства, зокрема, не вимагається від боржника в обов’язковому порядку проведення позапланової виїзної перевірки платника податків органом державної податкової служби. Крім того, ліквідацію через процедури банкрутства можна завершити значно швидше, ніж ліквідацію в загальному порядку.

На сьогоднішній день, не менш поширена схема примусового відчуження активів ліквідного підприємства через процедуру банкрутства. Як правило, для цього досить порушити провадження у справі про банкрутство і затвердити план санації підприємства. Санацією передбачена можливість передачі майна боржника третім особам на умовах, що диктуються кредиторами.

Ще один варіант використання справи про банкрутство – порушення справи для ворожого поглинання боржника. Під виглядом прагнення «стягнути свої гроші», ініціюючий кредитор, діє на користь структури, яка прагне отримати контроль над підприємством-боржником. Така схема заснована на певному обмеженні прав керівництва та власників підприємства-боржника з моменту відкриття провадження по справі про банкрутство. Річ у тому, що в разі застосування процедури банкрутства, оперативний контроль над боржником передається арбітражному керуючому, що призначається господарським судом за поданням комітету кредиторів. Той, хто намагається захопити підприємство, за наявності більшості голосів в комітеті кредиторів, призначає лояльного йому арбітражного керуючого, тим самим отримуючи негласний контроль над підприємством, його майном і фінансовими ресурсами.

Навіть в ході найзвичайнішої справи про банкротство, коли будь хто з кредиторів просто намагається повернути свої гроші, може виникнути безліч питань, що вимагають спеціальних знань і навиків. Наприклад, дуже велика кількість справ про банкрутство порушується за ініціативою місцевих податкових інспекцій, або відділень Пенсійного фонду, які діють в рамках затверджених в головних офісах нормативів.
При цьому працівники даних органів на місцях не особливо зацікавлені у відновленні платоспроможності боржника, повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, оскільки для них головне – відзвітувати перед своїм центральним керівництвом про відкриття провадження.

Якщо боржник являє собою хоч який небудь майновий або фінансовий інтерес, його банкрутством можуть скористатися недобросовісні підприємці, які віртуозно застосовуючи норми законодавства про банкрутство, використовують їх в корисливих цілях. Протистояти їм можна тільки з фахівцем, який володіє високою кваліфікацією і відповідним досвідом роботи, яким є арбітражний керуючий Філатов Владислав Арнольдович.

Ефективність реалізації положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» залежить від кваліфікації арбітражного керуючого, якого, без перебільшення, можна назвати ключовою фігурою процедури банкрутства.