Ліквідація підприємства (виведення з ринку)

Юридична особа припиняється в результаті передачі всього
свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених
законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Процедура припинення юридичної особи в результаті ліквідації регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, деякими Законами України («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» та ін.).

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

- за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

- за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

Також юридична особа (суб’єкт господарювання ) ліквідується у разі визнання її в установленому порядку банкрутом, окрім випадків, передбачених законом.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання визначений в статті 111 Цивільного кодексу України.
Ліквідацію підприємства може здійснювати або спеціально утворена ліквідаційна комісія, або орган управління суб’єкта що ліквідується. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов’язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Орган (особа), що ухвалив рішення про ліквідацію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами. Важливо відзначити, що цей термін не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Крім цього, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, який здійснює державну реєстрацію (державного реєстратора), який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі припинення.

Ліквідаційна комісія зобов’язана зробити всі можливі заходи для виявлення кредиторів, а також письмово повідомити їх про припинення юридичної особи.

Ліквідаційна комісія після закінчення терміну для пред’явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який ухвалив рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що припиняється, здійснюється в порядку черговості, встановленою статтею 112 Цивільного кодексу України, відповідно до затвердженого проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження.
При цьому виключенням є кредитори четвертої черги (як правило їх більшість), виплати яким провадяться зі спливом місяця (!) від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Крім цього, ліквідаційна комісія зобов’язана вжити необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується а також оцінити і продати наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується, для розрахунку з кредиторами.

Після завершення розрахунків з кредиторами, ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який ухвалив рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, яке залишилася після задоволення вимог кредиторів, передається його учасникам, якщо інше не визначене установчими документами юридичної особи або законом.


Проте, у разі, коли вартості майна юридичної особи, що припиняється, не достатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Складна процедура ліквідації цілком обґрунтована. Складність обумовлена спрямованістю на максимально повне задоволення вимог кредиторів і захист бізнесу від недоброзичливих партнерів. В той же час, значна кількість копіткої роботи і недостатньо точна визначеність деяких правових норм, створює неабиякі проблеми бізнесменам, які по тих, або іншим причинам вирішили ліквідовувати підприємство.

Ефективність і законність процедури ліквідації багато в чому залежить від того, наскільки правильним вибраний метод її реалізації і наскільки точно витриманий порядок ліквідації.

Як правило, ліквідується суб’єкт господарювання стандартними засобами. Але у процедури добровільної ліквідації є досить серйозний недолік – в її ході проводиться обов’язкова податкова перевірка з метою з'ясування наявності/відсутності заборгованості по податкам, зборам (обов’язкових платежах) . З цієї точки зору, достатньо привабливою виглядає ліквідація боржника в процедурі банкрутства, оскільки відсутність результатів перевірки, її непроведення чи нарахування зобов'язань в результаті перевірки не є підставою для зупинення чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, в судових процедурах банкрутства, які застосовуються до боржника, обмежуються або повністю припиняються повноваження органів управління боржника.

З дня винесення ухвали суду про санацію повноваження органів управління боржника передаються керуючому санацією, а з дня ухвалення постанови про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури, повноваження органів управління боржника щодо управління банкрутом і розпорядженням його майном переходять до ліквідатора.

Проте, для порушення справи про банкрутства однією з обов’язкових умов є неплатоспроможність боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, для підтвердження фінансового стану боржника може бути потрібним аудиторський висновок або судом може бути призначена експертиза.

Концептуальними, з точки зору Закону про неплатоспроможність, зокрема, є положення частини 4 статті 7 Закону, згідно якої:

боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов’язань,

та положення частини 5 статті 45 Закону, згідно якої:

вимоги, не задоволені за недостатністю майна боржника, вважаються погашеними.

Зазначені положення застосовуються в тому числі і до податкового боргу.

Відтак, одним із основних завдань застосування до боржника судових процедур банкрутства – це остаточне вирішення  в законний спосіб економічних взаємин між кредиторами, боржником і іншими особами, внаслідок чого зобов’язання боржника припиняються.

Практично кожна ліквідація (порядок, спосіб, строки тощо) суб’єкта господарювання є індивідуальною, у зв’язку з наявністю величезної кількості особливостей, властивих тільки даному суб’єктові. 

Арбітражний керуючий Філатов Владислав Арнольдович, допоможе визначити порядок ліквідації і знайти відповіді на всі питання пов'язані з ліквідацією фізичної особи-підприємця або юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми.