Ліквідація підприємства

Юридична особа припиняється в результаті передання всього
свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених
законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до
Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Процедура припинення юридичної особи в результаті ліквідації регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, деякими Законами України («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» та ін.).

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, яка практично повністю кореспондується з частиною 6 статті 59 Господарського кодексу України, юридична особа (суб’єкт господарювання ) ліквідується:

- за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання або їх правонаступників;

- за рішенням суду;

- у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших
випадках, передбачених установчими документами;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, окрім випадків, передбачених законом;

- у разі скасування його державної реєстрації, у випадках, передбачених законом.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання визначений в статті 111 Цивільного кодексу України, і в статті 60 Господарського кодексу України.
Ліквідацію підприємства може здійснювати або спеціально утворена ліквідаційна комісія, або орган управління суб’єкта що ліквідується. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов’язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Орган (особа), що ухвалив рішення про ліквідацію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами. Важливо відзначити, що цей термін не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Крім цього, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, який здійснює державну реєстрацію (державного реєстратора), який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі припинення.

Ліквідаційна комісія зобов’язана зробити всі можливі заходи для виявлення кредиторів, а також письмово повідомити їх про припинення юридичної особи.

Ліквідаційна комісія після закінчення терміну для пред’явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який ухвалив рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що припиняється, здійснюється в порядку черговості, встановленою статтею 112 Цивільного кодексу України, відповідно до затвердженого проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження.
При цьому виключенням є кредитори четвертої черги (як правило їх більшість), виплати яким провадяться зі спливом місяця (!) від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Крім цього, ліквідаційна комісія зобов’язана вжити необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується а також оцінити і продати наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується, для розрахунку з кредиторами.

Після завершення розрахунків з кредиторами, ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який ухвалив рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, яке залишилася після задоволення вимог кредиторів, передається його учасникам, якщо інше не визначене установчими документами юридичної особи або законом.
Проте, у разі, коли вартості майна юридичної особи, що припиняється, не достатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідовується в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Складна процедура ліквідації цілком обґрунтована. Складність обумовлена спрямованістю на максимально повне задоволення вимог кредиторів і захист бізнесу від недоброзичливих партнерів. В той же час, значна кількість копіткої роботи і недостатньо точна визначеність деяких правових норм, створює неабиякі проблеми бізнесменам, які по тих, або іншим причинам вирішили ліквідовувати підприємство.

Ефективність і законність процедури ліквідації багато в чому залежить від того, наскільки правильним вибраний метод її реалізації і наскільки точно витриманий порядок ліквідації.

Як правило, ліквідується суб’єкт господарювання стандартними засобами. Але у процедури добровільної ліквідації є досить серйозний недолік – в її ході проводиться обов’язкова податкова перевірка для отримання обов’язкової довідки про відсутність заборгованості по податкам, зборам (обов’язкових платежах) за формою 22-ОПП. З цієї точки зору, достатньо привабливою виглядає ліквідація боржника в процедурі банкрутства, оскільки в цьому у боржника немає необхідностіі отримувати довідку про відсутність заборгованості за формою 22-ОПП, а відповідно не потрібно проводити перевірку боржника органами податкової служби.

Крім того, в судових процедурах банкрутства, які застосовуються до боржника, обмежуються або повністю припиняються повноваження органів управління боржника.

З дня винесення ухвали суду про санацію повноваження органів управління боржника передаються керуючому санацією, а з дня ухвалення постанови про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури, повноваження органів управління боржника щодо управління банкрутом і розпорядженням його майном переходять до ліквідатора.

Проте, для порушення справи про банкрутства однією з обов’язкових умов є неплатоспроможність боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, для підтвердження фінансового стану боржника може бути потрібним аудиторський висновок або судом може бути призначена експертиза.

Практично кожна ліквідація суб’єкта господарювання є індивідуальною, у зв’язку з наявністю величезної кількості особливостей, властивих тільки даному суб’єктові.
Арбітражний керуючий Філатов Владислав Арнольдович, допоможе вибрати порядок, знайти відповіді на питання і вирішити проблеми з ліквідацією фізичної особи-підприємця або юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми.