ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ЯК ЗАВЕРШАЛЬНА СТАДІЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ І ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ), ВІДСЬОГОДНІ (з 05.10.2016) РЕГУЛЮЄТЬСЯ Законом України «ПРО ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ» В НОВІЙ РЕДАКЦІЇ

05.10.2016 набрала чинності нова редакція Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII. Також, 05.10.2016 набрав законної сили Закон України “Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” № 1403 – VIII.

Ці Закони (№ 1404 – VIII, № 1403 – VIII) прийнято на виконання реформування процедури виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб).

Серед нововведень хочеться відзначити, зокрема, інститут приватних виконавців, реєстр боржників, автоматичну систему виконавчого провадження і авансування примусового виконання рішення стягувачем.

Реформування системи виконання рішень має за мету, зокрема, забезпечити збільшення відсотка виконання судових рішень.

Згідно положень закону (ст. 16 Закону № 1403 – VIII), приватним виконавцем мже бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності.

Приватний виконавець не може, відповідно закону (ч. 2 ст. 5 Закону № 1404 – VIII) здійснювати примусове виконання:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8 ) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Єдиний реєстр боржників (сгідно ст. 9 Закону № 1404-VIII) – це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Однак, є і не зовсім приємна новина. Так, положення закону, що стосуються діяльності приватних виконавців, Єдиного реєстру боржників і автоматичної системи виконавчого провадження вводяться в дію лише 05.01.2017, а обов’язок щодо авансування примусового виконання рішення стягувачем, набув чинності 05.10.2016.

Так, розмір авансового внеску складає 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.