Ліквідація підприємства (виведення з ринку) шляхом зміни засновників та директора (продаж підприємства)

Арбітражний керуючий, Філатов Владислав Арнольдович зазначає, що так звана ліквідація підприємства шляхом заміни (продаж чи дарування корпоративних прав) його засновників, учасників (далі власників) та/або призначення нового директора є дуже небезпечною дією з практичної точки зору і, по суті, не є ліквідацією підприємства (суб’єкта господарювання).

Не висвітлюючи всю глибину питання, необхідно відзначити, що у разі прийняття рішення про проведення зміни складу власників та директора, до цієї процедури слід приділити значну увагу, прорахувати можливі ризики у вигляді настання негативних наслідків, не зважаючи на нібито простоту процедури і її мізерну вартість. Принаймні, слід сумлінно виконати всі вимоги законодавства. Одночасно, слід нагадати про доцільність виваженого ставлення до таких пропозицій продажу підприємства, адже дешева послуга не завжди має ознаку якісної.  

Процедура зміни власників та директора підприємства є здійсненою і закінченою з моменту внесення інформації про такі зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр), повідомлення органу ДФС тощо. У разі не внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру, жодних змін щодо власники не може бути враховано, тобто з точки зору закону, не відбувається.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Тобто, відомості з державного реєстру законодавчо є пріоритетними.

Таким чином, доки до Єдиного державного реєстру не буде внесено відомості про нових власників та директора у звязку з їх зміною, власниками та директором підприємства залишаються попередні особи.

Крім того, з юридичної та фактичної точки зору, така, так звана ліквідація, не є ліквідацією.

Адже, відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, зокрема є ліквідованою, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.


Отже, для ліквідації підприємства необхідно виконати, встановлені законом певні дії та у встановленому законом порядку, з дотриманням певних строків.


Чи будуть нові власники здійснювати ліквідацію підприємства, та, відповідно, чи буде внесений такий запис до Єдиного державного реєстру, передбачити неможливо, як і неможливо унеможливити чи передбачити нездійснення в подальшому підприємницької діяльності таким підприємством.


Тут доречно відмітити, що діяльність, таким чином відчужених (проданих) підприємств, не рідко ведеться з численними порушеннями законодавства за які передбачена кримінальна відповідальність.
Як правило, в діях "невстановлених слідством осіб", убачається скоєння злочину, передбаченого ст. 205, ст. 212, ст. 366 Кримінального кодексу України.
Цілком зрозумілим, в такому випадку, стає ситуація, коли правоохоронні органи не знаходять нових власників та директора, а звертаються з питаннями щодо дотримання чинного законодавства посадовими особами такого підприємства, до попередніх власників та директора. Такі питання висуваються як до порушення кримінальної справи, так і в межах вже порушеної кримінальної справи. Як наслідок, власники та директор, сумлінно виконуючи вимоги закону, зобов’язані з’являтися до слідчого та давати свідчення в статусі свідків, а в деяких випадках, і як підозрювані.


Також, не є таємницею про направлення певних зусиль та здійснення заходів органами податкової міліції по виявленню “покупців” підприємств. До речі, про позитивні результати регулярно розміщуються звіти на веб сайті ДФС України.


Крім того, зміна власників підприємства та директора не звільняє цих посадових осіб від відповідальності за ведення підприємницької діяльності за час займання ними своїх посад і здійснення підприємством діяльності. Зокрема, не сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів підприємством, або не виплата заробітної плати працівникам не звільняє директора підприємства від кримінальної відповідальності у разі його заміни іншим директором.

Отже арбітражний керуючий Філатов В.А., наголошує, що відчуження частки в статутному капіталі (продаж або дарування), зміна власника та призначення нового директора не є ліквідацією підприємства.

В деяких випадках такі дії посилюють проблемні питання, які були підставою для власників розглядати питання і приймати рішення про ліквідацію і призводять до зовсім протилежних наслідків, ніж ті, які були обіцяні і на які розраховували власники та директор підприємства, здійснюючи таку, на їх думку “ліквідацію”.

Так, однією з підстав розгляду власниками питання про припинення шляхом ліквідації підприємства є наявність боргу, в т.ч. податкового. Завдяки продажу підприємства (зміни учасників) власники сподіваються уникнути відповідальності. Адже, за загальною нормою, участь, зокрема в товаристві з обмеженою відповідальністю, як однієї з найпоширеніших організаційно-правових форм господарювання, не передбачає покладення на учасників відповідальності за зобов'язаннями товариства у разі сформованого учасниками статутного капіталу товариства в повному обсязі. Проте, за наявного у підприємства боргу, в т.ч. податкового, правовідносини щодо суб'єкта господарювання регулюються спеціальним законом. Так, закон про неплатоспроможність, як спеціальний закон, передбачає, за певних обставин, покладення на власників неплатоспроможного боржника, в т.ч. товариства з обмеженою відповідальностю, або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника-підприємства.

Отже арбітражний керуючий Філатов В.А., нагадує, що відповідно до закону, у разі, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа має ліквідуватися в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними,  а боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов’язань