БОРЖНИК НЕ ПОВИНЕН СПЛАЧУВАТИ ОБОВ’ЯЗКОВІ ПЛАТЕЖІ ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ.

Статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Керуючись положеннями Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що підприємство-боржник, перебуваючи в процесі ліквідації, зобовязане сплачувати податки. Адже, після визнання боржника банкрутом боржник не відмовляється від користування об'єктами, за які передбачено сплату податків і зазначені вимоги можна віднести до витрат, пов'язаних з ліквідацією.

Тому, підприємство, за період після визнання боржника банкрутом, має сплачувати орендну плату за землю, плату за спеціальне водовикористання, податок за здійснення скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, рентну платі за користування радіочастотним ресурсом України, податок на нерухоме майно.

Проте, такий висновок є хибним.

Для вирішення цього питання слід звернути увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справах про банкрутство від 25.04.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73840262 ).

Так, Верховний Суд погодився з висновками господарського суду першої та апеляційної інстанції і зазначив, що порядок нарахування, сплата та стягнення заявлених вимог передбачено саме Податковим кодексом України, до витрат в процедурі ліквідації вони відношення не мають і банкрут не зобов'язаний сплачувати обов’язкові платежі

Відтак, в силу статті 38 Закону про банкрутство, вимоги щодо сплати орендної плати за землю, плати за спеціальне водовикористання, податку за здійснення скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, рентної платі за користування радіочастотним ресурсом України, податку на нерухоме майно за період після визнання боржника банкрутом мають бути відхилено.

Нажаль, Верховний Суд не висловився більш загально щодо усіх податків і зборів (обов'язкових платежів), які зобов'язаний або не зобов'язаний сплачувати банкрут.

Зокрема, не вирішеним і доволі дискусійним залишається питання звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами під час ліквідації банкрута.

Арбітражний керуючий Філатов В.А. зазначає, що правова природа податку на додану вартість не дає можливості прийти до аналогічного висновку, викладеному у вищенаведеній постанові, щодо сплати цього податку банкрутом.