ДО РЕЄСТРУ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ ВСІ ВИМОГИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОГО КРЕДИТОРА, ЯКІ ІСНУЮТЬ І Є ДІЙСНИМИ

Вищий господарський суд України у справі № 918/169/16 про банкрутство, з яким погодився Верховний Суд України дійшов висновку щодо часткового визнання кредиторських вимог у межах вартості предмета іпотеки та включення їх до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечених заставою майна боржника.

Суди виходили з того, що, відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку і, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Велика Палата Верховного Суду 15.05.2018 відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах в ухваленій раніше постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16).

Так 15.05.2018 Великою Палатою ВС прийнято постанову у справі № 902/492/17.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, забезпеченими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

У постанові також відзначено, що Закон про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог кредиторів вимог, забезпечених заставою майна боржника із встановленою в договорі варістю предметів забезпечення.

Відтак, помилковими є попередні висновки судів, що забезпеченими є вимоги кредитора саме на загальну суму вартості предметів забезпечення, визначеної сторонами в іпотечному договорі та договорах застави, інші вимоги мають бути визначені як конкурсні з віднесенням їх до відповідної черговості задоволення.