ПОКЛАДАННЯ СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ БОРЖНИКА НА КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА

Господарські товариства, створені у формі товариства з обмеженою відповідальністю, є найпоширенішою організаційно правовою формою юридичних осіб в Україні.

Згідно ч.2 ст. 140 Цивільного кодексу України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Відтак, учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за його зобов'язаннями в обмеженому об'ємі, несуть ризик збитків у межах їх внесків до статутного капіталу і стягнути з учасників додаткові суми (на відміну від повного чи командитного товариства) не можна.

 

Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

 

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника — юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

 

Отже, законом передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов’язаннями товариства з обмеженою відповідальністю для його засновників, учасників, керівників у разі банкрутства товариства з їх вини.

 

Слід звернути увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справах про банкрутство (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72008724).

 

Так, під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство було встановлено, що кошти на рахунках та активи підприємства-боржника-банкрута відсутні, натомість, кошти підприємства були виведені з обігу в результаті рішень та дій керівника цього підприємства і господарська діяльність підприємства припинена у незаконний спосіб. За заявою арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута судом було покладено субсидіарну відповідальність на керівника підприємтсва за зобов'язаннями підприємства і стягнуто з керівника 9,6 млн. грн., у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

 

Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви ліквідатора і про покладання субсидіарної відповідальності на керівника підприємства у зв'язку із доведенням до банкрутства підприємства.

Верховний Суд, зокрема зазначив, що чинне законодавство України не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з частиною п’ятою статті 41 Закону з обов’язковою наявністю вироку (вироків) щодо таких осіб.

 

Відтак, арбітражний керуючий Філатов В.А. звертає увагу, що у разі банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю з вини його засновників, учасників та/або керівників, яку встановлено у справі про банкрутство, на останніх може буде покладено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Розмір додаткової, поза межами внесків до статутного капіталу, відповідальності дорівнює різниці між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство і ліквідаційною масою боржника.